|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
50987
|
| Рецензій: |
95729
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18781, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.224.67.149') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш ні про що і про все відразу
|
|
|
| © Пономаренко Алла, 21-10-2009
|
Огорнена печаллю синя дійсність.
Далека, як сама весна.
Навкруг снуєш і ти, і інші.
Досить боротися - здавайся. Ти ж одна.
Я біжу до тебе, а ти не чуєш.
У нас з тобою більше немає води.
Навіщо зі стежини не звертаєш?
Тебе я кличу, та не йди сюди.
Вагона потяг мчить тебе у вирій,
а ти - зманіжена рабиня мрій.
В полоні чар твоє обличчя миле,
риданням схлипує плаксивий образ твій.
В долонях своїх рук тонучи,
не бачиш світлої свої зорі.
Та доки будеш хлипати - до ночі?
Вставай, кохана. Ми ж бо - королі!
Щаслива усмішка нагадує картину
чи Леонардо, чи якогось так.
Чому тепер смієшся без упину?
І зупинитись ти не можеш ні на смак.
Чому так пальцем ти дірявиш небо?
І мороком обплутуєш свої думки?
Тобі хтось каже, що робити треба?
Забудь. Не чуй. Його думки - маркі.
Брудні. Неначе те зов"яле листя
холодною порою, у вогні
згоря разок осіннього намиста.
Не сподівайся - так, вони бруді!
Колише будень лиш частинку свята,
нагадуючи про сьогоднішнє буття.
Твоя пасивність через край завзята.
покинь. облиш. немає вороття.
Рештки минулого збиваються докупи.
І хворий мозок не тамує біль.
А білі голуби - то просто мертві круки.
Метелик перевтілюється в міль...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
