Так обожнюють руки, що доять горлянку до останнього крику!
Сріблоликі шепочуть молитву бритви ріжуть незайману силу
і вино замість крові з розіп’ятого дурносвіту
проникає у зміст…
ненароджене завше красиве!
Архівація часу – в провулках і закутках страху,
В голобосих очах зледенілих зґвалтованих днів
Пропливають хутенько, одноокі, беззубі пірати
Забуваючи шкіру у воді кістяній
Тут кінець… сонцепади в інфернальному серпні
Тільки б’ються музики кришталевих реприз
Ці палаючи зерна в ілюзійних пустелях «Безсмертні»
Все чомусь проростають плодами у низ.
