піхота жовтня
наступала стиха
ронив суцвіття
вкляклий сухостій
повзла піхота вперто
й у хвості
брели волхви
безликі й непрості
і волочили міхи
повні лиха
а жінка між ягнят ловила снива
повіки наче крила шелесткі
і ніч гортала тіла сторінки
на ложі прілих стебел і листків
на тому сіні -
всесвіти сонливий
сузір'я вістя
голоси нещирі -
заплутане у темряві шиття
в щілину даху
як передчуття
пролазив кволий промінь –
білий стяг
і ковзав по її прозорій шиї
невчасно
як бенкет під час холери
у лоні жінки починався мир
а десь шляхами світла і пітьми
волхви ішли
по квітах чобітьми
і голосили як раби галерні
