Я згадав кохання з запахом дешевих цигарок,
їх дим з осіннім листям паленим утворював
усесвіт, схожий на підшивку білих сторінок,
ще нами ненаписаного тому.
Хитався пензель у руках невмілих, малював
криві лінійки, присоромлено мовчав, страждав
ночами в подушки, й кохав… кохав… кохав…
Радів усім глибоким ранам.
Згадав містичний вітер крізь нічні подвір’я,
будинків очі різнобарвні миготіли із зірками.
Зростання у душі незайманій слабкого слова віри,
що думати чуттями, то все, що треба нам…
Маленькі мрії про велике щастя, про політ
кудись за межі простору і часу, насолоди
трьох тисяч перемог над злими гідрами,
від себе до себе – походи…
Маленька гра в дорослих, репетиція вистави,
що доведеться грати всім театрам завтра вже…
Шалених танців на межі падіння - па…
І поклоніння ідеалам Че.
