Лиш залишились речення,
Ті, що не знають болю,
Ті, що на смерть приречені
Від забуття паролю.
Ті, що у такт із пальцями,
Ті, що танцюють танго…
Ті, що і на дистанціях
З’єднують, як фаланги…
Більше нічого вічного,
Запах твоїх краваток,
Запах старих підсвічників
З гострим вогнем крилатим…
Тільки повітря здимлене,
Тільки сухі ромашки…
Лиш, захлинувшись римами,
Не залишитися важко.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design