Дороги дві урізнобіч петляли
Пожовклим лісом, й жаль було мені,
Що водночас двома не прогуляюсь.
І довго я в одну із них вдивлявсь
Аж ген де рідшав ліс удалині.
А вибрав другу, хоч нічим не кращу;
Трава була не стоптана лиш там -
Оцим мене манила більш хіба що.
А зрештою, ідучи нею в хащу,
Я сам її так само протоптав.
Однакові були дороги, де
Ніхто на чорно листя не зачовгав.
А першу я лишив на інший день!
Хоч часто шлях на новий шлях зведе -
Тоді чи й вернешся - це знав я добре
Колись, зітхнувши, я про це скажу,
Як ціла вічність промине, либонь:
Дороги йшли урізнобіч, я ж ту
Собі обрав з них - менше ходжену,
І це зіграло вирішальну роль.
варіант2 (№17)
Йшли дві дороги в лісі в різні бОки.
ШкодА, одразу по обох не пІдеш.
Я став на роздоріжжі й скільки око
Сягало все вдивлявсь в одну з них, доки
Зникала серед жовтих крон із виду.
Я вибрав другу, хоч були дві гарними
Ну, може, друга ця здавалась трохи
Милішою, бо незім’ята ще, незаймана.
Однаково, йдучи густими травами,
Я сам їх приминав рішучим кроком.
Був ранок, жовте листя на болото
На жодній ще змісить ніхто не встиг.
Я вирішив: пройдусь по першій потім!
Хоч попереду стільки поворотів,
Що вже навряд чи ще вернусь до цих доріг.
Колись, як проживу свої рокИ
Зітхнувши, оповім я так про це:
Йшли дві дороги в лісі в різні бОки, і -
І я обрав оту з них, по якій
Менше ходили, й це змінило все.
