… І кожного разу, стиснувши повіки,
я хочу дивитися радісні сни;
Та замість любові та щастя у світі
я бачу лише тільки жахи...
Заглянь мені в душу - ти чуєш там крики
тих, чия кров на моїх руках?...
Їх втрачені душі знайшли вічний спокій
в моїх мерехтливих та схиблених снах!...
Чому ти мовчиш?... Візьми мою руку...
не бійся мене... іди у пітьму -
Все далі від світу, все далі від бруду,
в обійми підступного хибного сну!
Так хочу, пізнавши жагу твого тіла,
пристрасно пити той сором з очей;
Так прагну, відчувши твій погляд останній,
любов воскресити на шпальтах статей.
Втомившись від сліз, самотності й болю,
не можу вже більше свій стримати гнів;
Я знову кричу, зриваючи голос:
позбавте мене ненависних снів!!!
