а десь на споді пам`яті
у будинку з вікнами в літо
скальпелем першопочатку
розрізалась пуповина
простирадла болем пом`яті
мамина спроба радіти
моя спроба кричати
батькова - мати сина
...а надворі зорі, як сніг у грудні
і як молитва, батькова порада,
будь людяним, синку, і вийдеш в люди
(неправда/правда)
а далі підгузки випрані
(немовлятам завжди сниться море)
і світ виростав на всі боки
від дотику очей-пальців
здатність пам`яті - стирати вибране -
іноді й там, де було добре -
ранок... батьки... мої перші кроки,
на стінах тіні старих акацій...
а світ, як циганське весілля -
у бубони гупав густо,
перевчав "либу" на "рибу"
витирав ніс у рукав
на небі повня висіла
немов підгнила капуста
і півень горлав до хрипу,
що жити вже час настав...
...а по зарубках зір, де трава по груди
повз вовчі лігва і левині прайди
потаємною стежкою виходять в люди
