|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51005
|
| Рецензій: |
95752
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18567, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.22.240.205') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 11-10-2009
|
У нестримний вереміях
Закружляли сни,
У несправджених надіях
Всі твої думки…
І прокинутись несила,
І заснути мука,
Власна доля залишила
І прийшла розлука…
А жалю вона не має,
Бо не має серця,
Ріже, точить, убиває
Ще й, як грім, сміється…
Тане серце і душа,
І невічне тіло,
Розпач міцно обійма,
Тугою накрило…
Наче все життя у сні,
Ранок би прийшов,
Страшно й боляче мені,
Мука, – не любов…
І в тобі усі думки
Заплелися віттям, –
Занехаяні стежки
Знані лихоліттям…
Ти у муках своїх сам,
Сам серед доріг,
Не здолати королям
Зоряний поріг…
А тобі здолати все,
Якщо не самотній…
Чуєш серце рідне б’є
У страшній безодні?
Є пора така на світі,
Коли самота
Не дає нікому жити,
Люто убива…
Загукай до тих очей,
Що зоріють в тебе,
До не схилених плечей,
Що тримають небо…
Дай мені від твого болю
Добру половину,
Я твої бажання вволю,
Підпалю провину…
І горітиме усе,
Що тебе вбиває,
Річка чистою тече
До ясного раю.
Боротьба завжди одна,
Де ріка й вогні,
Переможений вмира,
Переможець ні.
У коханні й на війні
Все одне і теж,
Жалкуванням й самоті
Не існує меж…
09.10.2009
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
