Я, напевно, здаюся жорстокою, злою.
Хтось шукає мене неодмінно у світі ілюзій,
Де уповні літаю новою мітлою,
Вимітаючи з Неба когортами недругів друзів.
Я, напевно, наївна і дико відверта -
Розгортаю, мов плащ, потривожену смутками душу..
І засувка у мушлю сльозою підперта,
Бо скалічене серце послухати в затінку мушу..
Вислизаю зі жмені, затиснутий подих,
Я свавільна і дика - мені би на волечку-волю !
Тільки десь у думках ти засмучений ходиш,
Загортаюся в погляд: тримай же, коханий мій, долю...
