Украй хворий місяць: золота лихоманка, жовчнева повінь.
Тебе проведу у дорогу.
Дощить.
Нерухоме місто.
По вінця налито жовтня. Повня.
Пройдемо повз пам’ятник невідомих,
Напевно,
Комуністів.
У нас до відправлення вічність, минаємо парки слави.
Дзвенить так фальшиво й незграбно
Нитка-струна поміж слів.
Порожні намоклі лави,
І жовтий лист, що зомлів.
Зупинки безлюдні й спокійні,
Бо спить натомлене місто. Мирним та лагідним сном.
Казав колись
вже покійний.
Всміхаєшся?
Мов полотном —
Застелено мжичкою площу.
Крізь краплі ідем уперед.
Драглисто, волого, імлисто.
Горло застуда дере.
Ще трохи — і вічність скінчиться. Минуть жовті плями з небес та облич.
Вокзал. Синій потяг, валізи. Столиця
Вітає й прощається.
