вона ховає до шухляд серця коханців
слонячі бивні
сувеніри з літніх мандрів
у жовтій майці баскетбольної команди
вона зійде як завше
на останній станції
вона зійде як завше на останній стадії
своїх надій – повнометражних кінофільмів
і гострий дощ атакуватиме повільно
її – овечку
що згубилася у стаді
не усвідомивши овечої природи
поміж накидок із блакитної церати
вона пливе додому
плісняву стирати
з окрайця стелі
у порепаному гроті –
така подоба передчасного причастя
коли слова зависли
десь на півдороги
коли думки ще не прочитані як блоґи
а в холі запах розпакованого щастя
а в холі запах
дратівливий-до-безтями
вона дере шпалери нігтями даремно
а із шухляди проростає
райське древо
і на гілках набрунькувалися адами
