Промайнула над долею в її очах весна.
Глянула туди й сюди, а діти вже старі.
Пригадалося, як годувала малі, плаксиві чада
Називала сини й дочки.
А тепер заголосила, бо дізналась мила,
Що зміняла весни на дітей тілесних
Помилилась двічі, бо вони не вічні.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design