Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87040

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія проморе

за рікою, в тіні дерев

© Ніка Новікова, 07-10-2009
Силуети птахів/перехожих переповнюють вінця очей,
опікаючи хворі нерви спогадами, наче кавою,
волосся тонкими линвами тече через ліве плече,
спогади кольору сепія пересипаються через праве,
червоні вуста і червоне море –
все починається з че,
інший берег завжди
починається з переправи...

у неї тоді була сесія,
грип і яскраво-червоний берет,
який вона одягала, аби не губитись у натовпі,
він не знав її /зовсім/, просто якось купив білет,
і з*явився в її житті,
неначе в її кімнаті.

в той день почалася справжня осінь, важко опало листя,
повз вікна вагону пробігли маленькі драми, великі вокзали,
вона мугикала ґершвіна, допоки він вранці голився,
він ловив на папір її тінь,
коли вона засинала

поруч. у хатинці без світла були дерев*яні меблі,
темна шорстка підлога, холодний колір її шкіри,
долоні її, наче білі квіти на витончених стеблах,
тиша морської осені, вечір і простирадла сірі.

випадкові знайомі про них говорили:
це - випадкові знайомі,
які дозимову тугу лікують вином і одне одним,
доки вони завмирали в міцних обіймах, немов у комі…
і шкіра її така солона, і руки його голодні

збирали тепло і відбитки складних візерунків
розтрощених мушель
з її живота. вона збирала каміння і мертву рибу,
впивалася теплими пальцями у спину морської суші,
і шепотіла усі його імена до терпкого хрипу.

їх фотографував старий на одному з пустих причалів:
пісок і біле сонце на теплій шкірі її колін,
легка кавова сукня, сходи у цвілі, немов у печалі,
повітря смаку білого чаю, кольору білих вин.

збиралося на грозу і збирало сіль на прозорих віях,
коли вона виходила із води, немов із депресії,
не вдягаючись, готувала сніданок, читала пресу,
а він купував їй синіх птахів і червоних повітряних зміїв...

зрештою, осінь на морі - це не осінь в камінному місті,
зрештою, це і не осінь зовсім, а зовсім окреме життя.
дні збираються в кутиках вуст, мов вода, прохолодні, чисті;
глянеш у себе - солоно, тихо і повітряні змії летять.

ніхто із них і не помітив коли і звідки прийшла зима,
мокра, немов пісок, закономірна, неначе втома,
випадкові знайомі про них говорили:
поїхали додому.
ну, випадкові сезонні знайомі...
були,
а більше - нема.

[...]
будуть тепер щоосені
хворіти спогадами, мов грипом,
нервово обертаючись на червоне у сірому натовпі,
думати: навіщо було настільки її /не/ знати,
шукати на віях сіль, щойно вертаються додому,
наспівувати щось із ґершвіна і безсило спостерігати
як входить у звичку мовчати
до всіх випадкових знайомих;
доки волосся тече за вітром
через ліве плече,
говорити із безкінечними листами без адресата,

мов з безкінечним морем,
яке нікуди не тече...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

не відчуваю лівої руки...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Коляда Роман, 06-03-2010

коли я чую ґершвін, мені хочеться схватитись за s&w.

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Tatchyn, 11-10-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.94024515151978 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …