|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18443, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.17.181.112') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 06-10-2009
|
О розбурхані вулкани,
Не кричіть на нас згори, -
Наші гиряві кургани
Не прощають самоти...
Безліч років, безліч снів
Проминуло і забулось,
І відлуння спраглих злив
Через грози не почулось...
Близько очі, близько дні,
Але так до болю пізно,
Голос гирявий згори
Вже не нам луна, залізним.
Знов розбурхались вогні
Тихо, ревно спопеляють,
Дивний присуд не мені
Голоси згори гукають.
В грудях боляче мені,
Але сльози висихають,
Краплі сірі дощові
Наче жаром пропікають.
Схаменутися був час,
Але ми не схаменулись,
Наш вогонь життєвий згас,
А слова вже не почулись.
Знаю, боляче тобі,
Та чомусь не заговориш,
Кволі, збурені думки
Не один рік люто мориш.
Ти тікати – не тікаєш,
А стоїш і тихо ждеш,
Що ти ще в собі плекаєш,
Якщо пусткою живеш?
Підведи зчорнілі очі, -
Ти ж не бачиш все одно,
Жаром сяють наші ночі,
Лави скочують на дно.
Ти прозріти знову хочеш,
Але скелею зробився,
Серед тиші, серед ночі
Журний регіт розкотився.
20.10.2008
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
