Чи справді, чи то тільки сниться,
Та плаче щоночі вовчиця,
Чи виє на місяць, не знаю...
Вона вовченят виглядає.
Для неї завжди діточками
Лишились, хоч стали вовками.
Один ватажком став у зграї -
До мами вже часу немає
Заглянуть, хоча б на хвилину.
А другий десь зник, чи загинув,
Чи, може, на пастку нарвався,
Коли до овець добирався.
Учила ж: “Не бійся собаки,
А бійся людей, неборако..."
Чи справді, чи то тільки сниться,
Стара і самотня вовчиця
Чи плаче, чи виє, не знаю.
Вона діточок виглядає.
