Широкий екран вікна -
а за ним - широчінь світу
і небеса..
І небеса,
по якому пливуть
і звиваються повітряні змії -
осінні змії - у них стільки великих очей,
у них така широченна беззуба і щира усмішка.. -
(хоч би клаптик цього тепла
і їхньої вільності!)
Але й вони літають лише тоді,
коли дме сильний вітер...
і вони теж мають свого господаря-пана,
що тримає їхнє життя на мотузці... чи нитці...
Але в цих зміїв стільки очей -
і вони ніколи не плачуть!
Вони бачать з вишІні
не лише тебе, маленьке дівча,
що притулилося до шибки вікна дітбудинка -
вони бачать і ось цю обживлу
жовту цяточку-плямку
на далекому кам´янистому пагорбі:
то полохлива сарна
вийшла з хащів
і ласує залишками
ще соковитих трав..
то на тлі синьо-скляної півкулі неба
чорніє стовбур -
екібана осіннього дерева -
його віття наче обсіли лимонниці:
ці метелики, мабуть,
прилетіли з далеких південних цитрусових садів -
з тих самих теплих, пахучих країв,
де сяє тепле, ніби янтаровий чай, море,
в темінь якого
падає стигла помаранча сонця;
море, по якому за цикадних ночей
пливе цитриновою скибкою місяць
і куди злітають-падають зеленкаві світляки тихих зір -
там, де
ніколи
ніхто
нікого
не покидає...
.........................
і мама - тут, біля тебе, дівчинко, вона - поруч...
і ти відчуваєш її тепло і її молочно-медовий запах,
вона обіймає, притискає тебе до себе
і наспівує напівголосом колискову..
І літає довкіл рій листочків - золотистих лимонниць...
І голубить густе завіконня
темним крилом
Янгол-Нічка...
.....................
Про що прошепоче, дівчатко, тобі шурхотіння
повітряного змія (чи краще - Змія Повітря) -
такого ж, як і ти, вічного в´язня долі?
Про казку?
Про щастя?
Про любов?
Про що мрієш,
коли бачиш
стільки пар його очей
і широченну беззубу, щиру його усмішку?
Коли бачиш
за скляною межею вікна
його натужний
безкрилий політ?
.............................
