От і стрілись, горді і щасливі,
Юний Ніжин, інститут і ми.
У житті, немов на довгій ниві, -
Повені, засухи і громи…
Ми ж були, на диво, витривалі,
Молоді й завзяті не на жарт…
Попри все, вже склали перший залік
Всі, як є, на витримку і гарт.
Славний вузе! Ти усім дав крила
І за це прийми низький уклін.
Нас життя ламало – не зломило,
Бо не преклоняли ми колін
І себе завжди тримали гідно,
Пам’ятали, хто ми і звідкіль,
І тебе, наш інституте рідний,
Прагнули побачить звідусіль.
В наших душах ще живе неспокій!..
Ми не розчинились у юрбі.
У любові щирій і високій
Знов прийшли освідчитись тобі.
