Я закриваю двері
Легким порухом руки,
Занісши до оселі
Присмак теплоти.
Кладу його до столу,
І будем з чаєм
Осінньої любові,
Трішки літньої печалі.
З зірками сівши
Край вікна,
Перезирнувшись кілька раз
Вип’ємо до дна
Листопадовий джаз.
Злизавши ноти з вуст
Подихом долонь
Проковтну той сум,
Що за вікном.
Я закриваю двері
Легким порухом руки,
Занісши до оселі
Присмак теплоти,
І запах змочених
Троянд росою
Несу в собі, аби
Вдихнути в твої ніздрі
Багряної Любові.
Кажуть люди: просто осінь.
Але ж прийшла і стала на порозі боса, без стуку в душу увійшла, а я наївна її взяла і прийняла.
Я закриваю двері
Легким порухом руки,
Занісши до оселі
Присмак теплоти
Для тебе,
Ось,
Бери…
