Щойно вбита словом
Із кров»ю на вустах
І словесними опіками
Ніхто не знає якого ступеню.
Вбита дією, з поламаними крилами
Із ногами, які весь час стоять
Як білка в колесі
Так хочеться сказати б…..
Щойно вбита думкою
Яка мов метеор вхопила
Сердечні муки
Кішки забаву робили.
Як стати вітром, і на все забити
Як не вбивати інших і з собою в ладу жити
Тисячі доріг, тисячі слів сказаних ними
А хто зна, через годину будуть вони якими.
Як не вбиваючи бути не вбитою.
Питання віків і років
Риторика чужого сміху
Змішана з алгоритмами хто зна яких гіпотез.
25 годин в добу вбита,
Під звук скиглень своїх
Які й не показую, та знаю
Що хтось їх бачить
Можливо той, хто теж себе називає інтравертом.
