Де хлюпоче море вічно,
Обнімає ніжно скелі,
Блимне місяць своїм вічком
У солодку ніч пустельну.
Де в гаремних насолодах
Дні проводить мусульман,
Там спокусниця чарівна
Дарувала талісман.
У пестунках говорила:
«Збережи мій талісман:
В ньому сила чарівлива,
Дика пристрасть і дурман!
Від хвороби, від могили,
В бурю, грізний ураган,
Твоє серце, друже милий,
Не врятує талісман.
І принадами п’янкими
Не заквітчає тебе,
Слава дивна безпричинна
Враз до ніг не упаде;
І тебе на дружнє лоно
Від сумних страшних оман
В рідний край не кине знову,
Не поверне талісман…
Та коли підступні очі
Так жорстоко зачарують,
Чи вуста в лабетах ночі
Без кохання поцілують –
Друже мій! Хай від лихого,
Від нових серцевих ран,
Забуття, від ока злого
Збереже мій талісман.
