|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51556
|
| Рецензій: |
96006
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18294, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.143.218.231') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
Ти десь постійно вдалині,
Хоч я тримаю твою руку,
Краплини долі не мені,
Краплини падають на руку…
Умиті краплями дощу,
Чи долі краплями сповиті,
Я у полоні твого сну,
Де кадри скалками розбиті.
До купи марно все збирати, –
Не стане меду і цукрів,
Хто винен, має почекати
В обійсті стишених гаїв…
Де подих вітру ледве чую,
Де тіні погляд прокляли,
Там я листочками сумую
У шелестінні самоти…
Там тихий крок тихіше буде,
І тільки місяць у тобі
За спогляданнями забуде
Холодний погляд відвести.
В твоїй душі, мов серед ночі,
Я тільки падаю завжди,
Коли вкладу вогонь у очі, –
Ще далі, далі нам іти…
Твій дотик плавить моє тіло,
До серця пальці дістають,
У вир гарячий закрутило,
Вуста цілунками уб’ють…
Немов гілки, сплелися руки,
Тепер ножем хіба що нас,
Пекельні погляди розлуки
Перетинають плинний час.
А далі сон, стіна незрушна,
Куди припнули ланцюгами,
Хвилина марна і неслушна
Сказати вартісне словами…
Потому день збирає сумнів,
Як квітів сонних аромат,
Дорога випалених буднів
Не повертатиме до свят.
Ми тільки мить в годинах світу,
Але години плетемо,
Що нам кохання ніде діти,
Що ми в тумані живемо…
І ти мовчиш, і ти зітхаєш,
Штовхаєш думку у дощі,
Ти цілий всесвіт відкриваєш
Тому, хто всесвіти тобі…
У них усе, що має бути,
Окрім мовчання гіркоти,
В якій ми змушені заснути,
Не додивившись наші сни…
Ти десь постійно вдалині,
Хоч я тримаю твою руку,
Краплини долі не мені,
Краплини падають на руку…
21.09.2009
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
