|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18291, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.12.146.108') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
У чорноті ясного світу
Є вада гирява одна, –
Йому пороки ніде діти,
Щоб забуянила весна…
Йому не викреслити долю,
Бо доля твориться сама,
Не відібрати в тебе волю,
Бо ти сама її знайшла.
Такі створіння незбагненні
Скарбами звались повсякчас,
В часи непевні і страшенні
Завжди підбурювали нас.
Вони долали перешкоди
І розривали ланцюги,
Серед німотності й негоди
Єднали спраглі береги.
Вони – герої всіх історій
І назви вистражданих книг,
Вони підтвердження теорій,
Які довести хтось не встиг.
Вони – наставники поетів,
Краплина меду в забутті,
І порятунок від лабетів,
Які тримають у житті…
Вони – коштовності нетлінні,
Які так хочеться знайти,
Вони – потоки безупинні,
Що не втомилися плисти.
Вони – це ти, бо ти для долі –
Секрет, збережений у сні,
Ти те тяжіння до сваволі,
Якого мало на війні.
Ти правил зрушення звабливе,
Що серце сповнює дощем,
Який обернеться на зливу
Й народить в душах тихий щем.
Ти вічний усміх насолоди,
Що безліч вуст до себе кличуть,
Ти присмак справжньої свободи,
Який лиш друзі друзям зичать.
Ти та рука, яку тримають
На краю прірви стоячи,
Ти спогад, про який згадають
В самотній тиші, уночі…
Ти стежка та, яку шукають,
Але не кожному знайти,
Вони у марності блукають,
А я продовжую іти…
Бо я знайшла твою стежину,
Мені почулися слова,
Тепер літаю без упину,
Тепер я грішна і свята.
Усе, що іншим тільки сниться,
Мене оточує весь час,
Душа скарбами золотиться,
Які створив неспинний час.
Я лиш поет наполовину,
Якщо мені ти вдалині,
Ріка натхнення швидко плине,
Бо ти спрямовуєш її.
Ти певний крок в хиткому морі,
Ти та упевненість свята,
Яка збудила душі кволі
Й до брами раю підвела.
11.08.2009
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
