| © Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
Усім спочатку по життю,
А далі кожному окремо:
Кому розбурхану ріку,
Кому нехитру дуже схему…
Хтось робить кожному добро,
А хтось його лиш розкрадає,
Комусь до тебе все одно,
А інший долю колисає…
Комусь усе в житті нове,
А хтось вже спробував багато,
Когось шаблюка перетне,
Хтось убиватиме завзято.
Для всяких душ своє завдання,
У кожнім серці щось своє,
Нема типового кохання,
Є тягарі і саме те…
Цей світ, мов стрічка кольорова,
Що барвить очі і вуста,
Але чомусь одним – полова,
А інших в небо підійма.
Хтось поживе і заблукає,
А хтось, не живши, знайде світ,
Когось невпевненість чекає,
Комусь твій погляд, наче квіт…
Не віддавай даремно душу,
Адже не всім вона душа,
Я, як і ти, усе не мушу,
Бо я людина, я жива.
Поглянь у дзеркало зчорніле,
Там усі янголи – чорти,
Не залишай життя безкриле,
Краще примари залиши.
Хто тобі друг, той із тобою,
А інші – тло важких думок,
Ти озирнися за водою –
Там теплий зоряний місток.
Ставай за руку із душею,
Із серцем, що для тебе все,
Зростили руки ті лілею,
Які торкнулися тебе…
03.08.2009
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
