© Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
Це тільки сон, що ти – моє кохання,
Що ти – дурман, в яком все святе,
Скільки самотності у кожному світанні,
Багато сумнівів у погляді живе.
Це тільки мить, що я спинити хочу,
А далі розум серце зупиняє,
Солодкий спогад душу нам лоскоче,
І він так само жити заважає.
Не можна спати, – сни якісь солоні,
А ранок димний хмарами сповитий,
Слова закляклі, наче на припоні,
І спокій мій лише на мить зігрітий.
Це тільки день, що справдився в обіймах,
Що до цілунків ніжно підштовхнув,
Усе згубилось у несправжніх війнах,
А порух твій, прокинувшись, заснув…
Це тільки я реальність прикрашаю,
Вона ж насправді лиш пуста омана,
До тебе руки спрагло простягаю, –
В тобі горить непевність полум’яна.
01.08.2009
|
|
кількість оцінок — 0 |
|