|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51556
|
| Рецензій: |
96006
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18274, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.119.122.206') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
Поміж серцем і очима –
Найпрозоріша стіна,
Тільки руки за дверима,
Тільки погляду нема…
І всі дотики гарячі
Захолонули мені,
Душі зморені, невдячні
Помирають без вини…
Помирають і голосять
Білі, стріляні птахи,
Хай вітри кохання носять,
Але важко, не дійти…
Не дійти до сонця знову,
Хмари місяць затуляють,
Квіти змінюють полову,
А вітри ще й розганяють…
Підганяють час до прірви,
До безодні у раю,
У країні чорні вирви,
Тліє серце без вогню…
Без вогню усі зізнання
І чекання без межі,
Захолонуло кохання,
Як і дотики усі…
Усі сили заклякають,
Пальці зморено поникли,
Білий аркуш розривають,
А думки росою зникли.
Зникли барви у барвінку,
У пташок ослабли крила,
Зробить час одну зупинку,
Його прірва загубила…
Загубила нас з тобою,
Відібрала поцілунки,
Стала долею лихою,
Наскладала обрахунки…
Я не чую, я не бачу,
Не дивлюся у безодню,
Чорноту промінням страчу,
Вже сьогодні, вже сьогодні.
Тільки ж руки за дверима,
Тільки погляду нема,
Поміж серцем і очима –
Найпрозоріша стіна.
10.05.2009
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
