Приспів:
Кому, як не тобі про долю пам’ятати?
Адже ти сам-один, самому й помирати,
Хай безліч років, а в тобі сидить дитина,
Та поруч тільки холод лютий і сіра самотина.
Хай час, сипнувши срібла у волосся,
Твоїй душі нічого не зробив,
Та страх немов незаймане колосся
Твої думки і мрії сколосив.
Усе тобі легке і незажурне,
Але поглянь в люстерко і спинись,
Кого ти, сіромахо, вічно дуриш?
Ти знову в самотині, як колись.
Приспів:
Кому, як не тобі про долю пам’ятати?
Адже ти сам-один, самому й помирати,
Хай безліч років, а в тобі сидить дитина,
Та поруч тільки холод лютий і сіра самотина.
Твоє життя – елегія для тебе,
Для інших – вічне свято, блиск заграв,
Ти сонцем не зійдеш, бо вбите небо,
Вже вітер над тобою відгуляв.
Ти скеля у залюднених краях,
Яку уже ніхто не помічає,
Крізь тебе нам зоріє інший шлях,
Де сяє сонце і синіє небо.
Приспів:
Кому, як не тобі про долю пам’ятати?
Адже ти сам-один, самому й помирати,
Хай безліч років, а в тобі сидить дитина,
Та поруч тільки холод лютий і сіра самотина.
Кому, як не тобі про долю пам’ятати?
Адже ти сам-один, самому й помирати...
