|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18221, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.116.60.24') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
Якщо про тебе хтось колись забуде,
Не думай, що усе твоя вина,
Бо так, мабуть, влаштовані всі люди,
Коли до них хтось руки простяга.
Тобі і гірко буде, і нестерпно,
Але із часом все, як сон проходить,
Хай навіть пам’ять серця невичерпна,
Та серце з розумом ніколи не погодить.
І знову йтимеш на шляхах знайомих,
Хай буде важко, ти не повернеш,
Топитимеш у хвилях невідомих,
Що на дорозі битій підбереш.
Хіба про тебе хтось згадати може,
Якщо ти тільки попіл, сивий дим?
Хіба твоє життя на казку схоже,
Якщо ти тільки бавишся із ним?
Забути все тобі не радить серце,
А розум твій давно про все забув,
Ти наче випив трунок натщесерце
І про кохання щире не почув.
Зневірився... і світ тобі немилий,
Виймає вітер й так змарнілий дух,
Ти хилишся мов клен сухий, похилий,
Нехай би хоч на мить той вітер вщух.
Тобі похмурий день, бо ти – самотній,
Бо ти у цьому світі все зробив,
Щоб твоя доля здиміла в безодні
І ти мене навіки розлюбив.
Невже тобі цікаво далі жити
У світі, де ти все давно програв,
У світі, де не можна полюбити,
Бо хтось твоє кохання відібрав...
Нехай би затулили сильні руки
І стали з вітром в бій повік нерівний,
Нехай би краплі впали на ті луки,
Які складають край тобі чарівний.
Але ж ти сам-один, всіма забутий,
Блукаєш і лиш просиш забуття,
Тебе в пустелі палить холод лютий,
Від того, що я більше не твоя.
Якщо про тебе хтось колись згадає,
І серце враз солодко запече,
Ти знай, що просто хтось тебе кохає
Й життя твоє коханням береже.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
