© Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
Хоч як життя не смакувало,
Мені здавалось його мало…
Солодке, аж до гіркоти…
Мій рай, на жаль, не там, де ти.
Неначе й дні ясні погожі,
І біля мене той, хто так на тебе схожий…
Вже ніби й подорож сердечна,
Та ніч зізнань не безкінечна,
Солодка аж до гіркоти,
Мій рай, на жаль, не там, де ти.
Я чую голос кличе з дому
У путь далеку невідому,
У світ новий багато ще пройти,
А рай, на жаль, не там, де ти…
Іти, однак не покидати,
Сказати „ні”, проте чекати,
Дарма цей світ нам рай готує,
Без тебе раю не існує…
Кого ще маю полюбити,
Пройти поламані мости,
Щоб врешті згодом зрозуміти:
Мій рай, на жаль, не там, де ти…?
Я мала щохвилини пити
В долоні зібрані дощі,
Щоб врешті згодом зрозуміти:
Мій рай, на жаль, не там, де ти…
Іти, однак не покидати,
Сказати „ні”, проте чекати,
Дарма цей світ нам рай готує, -
Без тебе раю не існує…
Мій рай, на жаль, не там, де ти,
В житті лиш присмак гіркоти…
Дарма цей світ нам рай готує,
Без тебе раю не існує…
|
|
кількість оцінок — 0 |
|