…відьмацьке наслання: і берег, і місячний мул,
Що шворку слідів загубивши, торкнувся губами
Цього чорторию, як чорного вимені мами,
Цього божевілля - спокійного, наче намул,
Де води, змережані колами, сколені досі
Як віспою – рідне обличчя,
Як втратами – осінь.
За колами кола спроквола – і мариться знов,
Що човники плинуть – флотилія тане і тоне
За списком Гомера, і то не химера, і то не
Армада недремна, гурмовище багатотонне, А листя прозоре_ долоні_примарна любов…
