| © Максим Холявін, 26-09-2009
|
В пітьмі, напівоголена, біля дверей – у насолоді,
під платтям – він, п’є лоно, захлинається – від щастя,
усміхаєшся, торкаєшся – руки течуть у далечінь,
стикаються, змикаються із ним, хоча він аж за обрієм.
один...
Шпалери зеленню промокли зранку – роси прохолодні,
пітьма здригається, утомлюється, стогне і хитається,
двері до притуляється, шепоче заспів, кртутиться, злітає,
опадає, тане, розчиняється, згортається бутон і розгортається на
два...
Тканина шурхотить, перетікають тіні, огортають, кидають,
стискаються долоні – рвуть – від щастя – голову углиб,
світанок сонця без вривається в зачинені два ока, болем
в ньому озивається істома, його в себе поглинає лоно, зник.
три...
Живіт, як небо, круглі хмари, чорний дощ – від перігелію
у землю – форма майже спить, але не може аж ніяк – насититись,
ростуть, ростуть в безмежжя темні квіти, світ пронизують,
зісковзують у сни, летять додолу, зачиняються та вибухають знов.
чотири...
Розп’яття на вістрі екстазу, сказ хвилястий накриває голову
фатою, шлюб, одруження між ворогами, бо лиш дальній кут
настільки прагне в тебе поринати, кнут розбещує чутливість
хмар і чорний дощ перетворився в вихор, квіти улітають...
п’ять...
У ріку крові спеції стікають соусом загостреним до блиску,
п’янкість, м’якість – подушки, ударний ритм – авангард,
троянда, мак, вино, малина, опіати, смак, тестостерон і допамін,
камін, вогонь – небо червоне лиже мозок, лози сплітають...
шість...
Урвище, гуркіт, голосіння водоспаду, морок, смерть
і воскресіння, одиниця, нуль, безмежжя, чорне, хвилями
змиває, полишає сіль, на роті побудований палац, бароко,
рок, гілля, деревина, вугілля – порох, раз-три-два, іскра.
...
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
