Я зазираю в очі миті,
Дивуюсь вогникам зірок,
Коли, просторами накритий,
Між завтра й зараз жде місток,
Коли у миготінні лампи
Ковзне по клавішам рука,
Коли весна пірна у шахти
І стихне в мороці журба.
Я перешіптуюсь з собою,
Боюсь порушити спокій,
І світ, танцюючи зі мной,
Тихенько ллється на покій.
Дощами падають сонети
І квіти нотами цвітуть
О Боже, справжнє щастя - жити
І жити зараз, тільки тут.
