|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18022, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.140.197.140') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Альтернативна історія
|
|
|
| © Tatchyn, 21-09-2009
|
Сонце щоранку сходить
де кришталеві сходи
круто ведуть до Раю.
Там невимовний спокій
ані шелесне! – доки
дядечко Ґершвін грає.
Там індіанка▪Осінь
під блідолицю косить –
завше: і до, і після.
Там не мені – Петрові,
наче калюжа крові,
сохне на сходах пісня.
Блюзові зграї звуків
кидають гнізда▪руки
і дефлорують мозок.
Ти – золота дитина,
в міру свята й невинна,
я – архетип Ломброзо.
Версифікатор збочень
до животів дівочих,
до віршування в риму.
Все що мене займає –
що у житті зима є,
хай до пори й незримо.
Цвяхом забита думка:
я чорно▪білий Умка –
всюди сліди лишаю,
кинутий – ким і нащо –
майже напризволяще
в світі... А ще ж душа є!
Це марнотратство теми
зводить до "хто ми й де ми"
у не моїй love▪story.
За вірогідність Раю
Ґершвін і нам заграє –
наші палати поряд.
Вже не мої й Стожари!
Тіло тремтить від жару –
сонце зайшло під шкіру.
У гамівній сорочці,
з Леніним в кожнім оці
спить не▪забитий▪Кіров.
День за горами судний,
сплять санітари й судна,
спить подорожник▪Герцен.
В нашій гамівні тихо.
Навіть якби я й дихав,
чув би дівоче серце.
складено в понеділок, в 21 день місяця вересня, 2009 року від Різдва Христового,
під настрій – в дяку за все,
для NN
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
