Я відчуваю
Постійний біоритм
Моїх віршів,
Які упевнено
Борознять
Думки ралом
І безкорисно
Перетворюють їх
В захопливі теми.
Я вже не відчуваю
Свинець на
Порепаних вустах
Занедбаного міста.
Я відшуковую
Знайомі будинки
Мого створеного
Світу.
Шаркотить вогонь
Потойбічних неузгоджень,
Та я прямую
Крізь нього.
Мєнтовський вітер
Свище запитанням:
«Нафік тобі це потрібно?»
Та я поет,
Мені трандєц
Як поїбати!
Кому яке діло,
Що моя
Найкоханіша
Дівчина
ПОЕЗІЯ!
Я живу і
Просинаюсь
З цим найкоштовнішим
Ім′ям!
22.07.2006 рік.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design