Все дуже просто. Осінь порозбризкує
Сльозинки потемнілого вчорашнього…
Я не скажу ні слова, буде затишно.
І хтось хвилини пальцями нанизує.
Ти не збагнеш нічого, та й чи треба це…
Поглянь, до скла пристало жовте листячко.
Браслет готовий – п’ять хвилинок вистачить.
А за вікном осіння манка стелиться.
Гранатові відтінки просто-музики,
На скатертину я пролила прянощі…
Ти скажеш: мила, осінь, листя, рано ще…
А я прасую ніжно-синю блузку.
Все дуже просто. Просто все одужує.
І сонце-павутиння сни пронизує.
І осінь прянощі з тканини нишком злизує,
А я люблю. Я свій танок докружую.
