А стежка до раю не має порогу.
До неї звикаєм, стоптавши дорогу.
Прошкуєм уперто у світ непізнаний
І серце відверте і стежка все манить.
Нанизуєм досвіду грона в намисто,
Рушаємо вдосвіта, славлячи пісню,
І сад той всевишній сія на узбіччі,
Де яблука вишні й бажання одвічні...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design