|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 17981, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.16.135.112') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Наталія Дев’ятко, 18-09-2009
|
Тихо падала зірка з безмежжя,
Їй немає уже вороття,
І була золота, наче зерна,
Мов незаймане тліном життя.
Зірка падала в роси і трави
І шукала в очах відблиск свій.
Зірка падала, прахом ставала,
Розтавала в зневірі людській.
Загадай, чоловіче, бажання
Про кохану, про дім і дітей.
Оступається зірка, зізнанням
Спокушає коханих людей.
Чорна ніч, і сова над гаями
Пролітає, збиває крильми
Всі сузір’я, та грає вітрами,
Тільки того не бачимо ми.
Знову падає зірка, як смеркне,
Наче мрія, що збилась з пуття.
Хто забув, той дитинства не верне.
То навіщо таке нам буття?
Зірки промінь, барвистий і гострий,
Розрізає пітьму і блакить,
Тільки в душу упасти не просто,
Та в очах світло зірки бринить.
Бігти в ніч сивим полем і гаєм,
Хвилі в річці стають на диби.
Очі – небу, та знову кохаю.
Оступись, моя зірко, лети!
Опубліковано в журналі "Молодь Дніпропетровщини", серпень, 2009, №20
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
