Харкове мій,
Зголоднілою пикою
Скажених
Псів,
Розгризаєш
Запитаннями:
«Де ти і звідки?»
По-«поняттях»
Морозних очей
Лізеш у кишеню
Відшкрябуючи
Останнє
Тобі сьогодні зле
Після вчорашньої
Горілки,
Твої машини
Зачмерили
Тебе ще
З ранку,
А перші раби
Зорі чавучили
Валізами
Ти наскрізь мене
Проливаєш
Свій слизький
Піт,
Бо ти вже знаєш
Напевно,
Що я став дитиною
Бруківки
Яка мене поважає.
Я не повинен був
Народитися
В хуртовині брехні –
Моя земля там,
Де я повинен
ВОЗКРЕСНУТИ!
27.07.2006 рік.
