До Світу ми прив’язані як Тіні
Я твоя Тінь. Ти тінь п’яти хвилин.
Живемо ми в будинку Божевілля
По вулиці Абсурду у країні Мрій
Старенький дім небачених дивацтв
По вікнах крик…у стелі – двері.
Навколо морок. Під ногами – страх.
В кутку сховалася маленька Мері –
не більше іграшки в чужих руках.
Є три стіни. Четверта – шахи.
У партію із Часом граєм Ми
Хто виграє? І що живе у шафі?..
Подайте віскі і порвіть дроти.
Пишіть листи, малюйте Осінь
Шукайте адресатів і пітьмі…
Зіграємо в покер?.. Роздавайте карти!
І знову Джокер – програєш, Лілі.
Тепер ми у моєму сні.
Де ти мій Бог, хоч я в Богів не вірю.
Де все не так… немає Божевілля.
Де люди грають в доміно.
Хто програє – не падає із Неба.
Не опиняється в будинку Божевіль
Хто виграє… це все що треба…
Хто виграє дістанеться мені….
