Вона ховала думки в рукавичку, а погляд - під вії
Вона лякала мене як неспокій, бо вона - професійна повія
Тихенько приходила вранці, скидала одежу додолу
Кохала мене - ми коханці! Продайте нам валідолу!!!
Безсонна ніч наробила нам шрамів - від уст й до самого серця
вона не минає вранці, ось дивися - знову несеться
я втомлено закриваю вуха, вона ж шепоче такі дурниці!
так хочу читати її думки, ті, що на дні рукавиці...
