Звичайні та ошатні хмарочоси
Туман відпустять мокрим-голим-босим,
І розплетуть волосся дивних кіс,
Щоб вітер підхопив – і далі ніс,
Тривожачи підсохлі верболози,
Погладжуючи-пестуючи коси,
На сухостій, на трави та на хмиз,
Як все, що на Землі – згори униз.
Звичайно це:
Осінніх ранків прохолодні роси,
Туманне "ню", що вітерець розносить,
Як дихання морів - ранковий бриз…
Бо роздягання – потяг. Не каприз,
Та і туман про це відверто просить.
Звичайно це…
