Іноді здається, що настає край,
І кожна наступна секунда,
Вдарить попередню по цимбалах,
Поміж очей її задушевної рівноваги,
А край, що настає, все,
Силиться наздогнати кинуті долоні,
Моєї шаленої пам`яті. Ну як?
Питаю, добігла до логічного завершення,
Чи ще будеш вештатись по тілу,
Раз-у-раз вмикаючи дрімоту,
І слабкість сильних плечей, краще,
Помовч, забагато висловів,
Дай перепочити і знов почни,
Край відкладається на
Невизначений термін, прошу
Зайняти свої місця у салоні.
