ІЩЕ ОДИН GOSPELL
О, велич світу! Що мені до того, що там хтося з глузду з’їхав?!
На стінці радіо волає дивні речі звідкілясь...
Поставили би краще Чіка, що – Коріа,
А то нема бажання слухати цей сказ.
Я довго стояв носом в стінку, і дихав вологой,
довго думав про кулі глибоко у чорнім стволі.
В пеклі кляв сатану, в небесах прокляв Господа бога,
без харчів і без чаю що лишили на цьому столі.
А тепер хтось волає мені, що я маю робити,
як дрочити свій мозок на дупи багатих стільців.
На екрані ногами махають журнальні кобіти,
або морда якась задоволена жарить млинці.
Я занадто багато побачив на вулицях світла,
що зникало у вузьких провулках загублених мрій.
І робило воно все не те, що повинно робити,
але голод завжди порахує в кишені копійки.
Не волайте мені, добрий пане, про голос народу,
ви не знаєте блюзу, як сауну я не пізнав.
Краще дайте мені самоти і млинців на дорогу,
щоби встиг я догнати до смерті що ще не догнав.
***
ЗАПРОШЕННЯ
Завітай, коли світ за вікном стає надто великим...
В мене є теплий чай і вінілу солодке вино.
Пітьма вечірня западає за повіки,
Приходь у гості довжелезних для розмов.
Завітай, коли сніг, або дощ, або мряка,
коли падає небо зі злістю на скроні,
коли жарко під сонцем чи змерз, як собака,
до холодного соку підставиш нутро,
до каміну простягнеш червоні долоні.
Завітай, поки сили є в серці крутити
заводний механізм через ключик маленький,
поки хочеш себе зберегти, а не вбити,
поки ти ще не труп, хоч і вже неврастенік.
Завітай, не соромся, у мій клуб ідіотів,
поки мій патефон ще не здох від натуги,
забезпечено вечір смішних епізодів,
і, звичайно, співати вночі бугі-вугі.
***
СЕНСОФОНІЯ (C-dur b7)
Мій сенс життя – то до, ре, фа,
овва! Я бачу, буде джаз,
тому вставляю сі-бемоль, раз-два,
а потім в мі крізь ре-дієз, два-раз!
Оце такі слова! Мій фанк, мій бугі,
мій бібоп, рег-тайм, йі-гааа...
Мій сенс життя – це до, ре, фа.
