Цей мазохізм святий... він набагато більший, ніж шмагання
себе по спині білій батогом тупим і чорним, наче хвіст кобили,
це гострий ритуал, наче у вену голку, вставити страждання,
і стати з відчаю таким же сірим-сірим, як те бидло.
Цей мазохізм святий... то привілей царів духовної руїни,
в якій безумцем пощастило народитись і напитись
учасно гіркого вина зі сліз, що потім в алкогольні вина
умить перетворилось за межею віку світлого дитинства.
Цей мазохізм святий... він інколи у мене викликає злість,
бо набридає кожен день за ним спостерігати і благословляти
все народжене із нього кров’ю з носа на папері чистім,
і пити усе те, що в ньому перекріпленою кавою, – читати.
