Осінь дим розкидала по небу...
Не сварись, зрозумій, що так треба,
Усвідом, що старій не до етики.
Просто сядь і послухай цю осінь,
Підсумуй, що зробив, що вдалося,
І відкинь усю зайву поетику.
Не слова ж роблять осінь красивою,
Від зелено-живої до сивої...
Просто час не дає собі спокою.
Крок на зустріч із холодом зближує
І губами замерзлими злизує
День за днем,
мить за миттю,
так є...
