Наші недруги сплять під мелодії вбитих ночей,
І ми зорі безцільно шукаємо на небозводі,
Ми забули давно, як співає рондо соловей
І як жайворон вранішню пісню бадьоро заводить.
Ми острижені наголо ревом буденних атак,
Ми замкнули серця на засуви, бо так спокійніше,
І дзьобає посохлі скоринки заляканий грак,
Пробиваючи стукотом сіру замулену тишу
Наші недруги сплять безтурботним розміреним сном,
Тьмяна музика осені грає в опалому листі,
І дрімотна ріка пропливає, неначе фантом,
На блідому піску залишаючи перли з намиста.
