Червона ікра набридає так само, як хліб з часником
а осінь не знає жалю, носить тони карміну
сміється над нами, неначе весела вдовиця Кліко
за кілька десяток в провулках стає на коліна
Ми з нею подібні у чомусь…. кілок вибиваю кілком.
Сезонний розпродаж – за безцінь любов і взуття на вагу
Так мало для нас відвели квадратури і часу
Немає десерту в меню – лиш пісне овочеве рагу
не сльози – мейк-ап витираю в хустинку квітчасту
а лінія фронту… по правді – давно ти її перетнув
Розмінюю літо на спогади.. скоро уже задощить
а сонце ще й досі брехливо-солодке як суші
Чекати на принца даремно… це значить, – зостатись ні з чим
Нехай з часником і черствий… а одначе насущний
На мурах біліють знамена, відкинуто зброю та щит
і поряд зі мною – нікого, хто б руку подав крізь пітьму
крізь шал горобиних ночей відшукав мої двері…
З твоєї в’язниці – на полюс, у сніжну якусь Колиму,
в тайгу чи в пустелю , на острів сумних людожерів
втікаю щоранку, – а ввечері знов повертаю в тюрму
