Ще мить! Лиш тисячну секунди – мить.
А може, це душа щемить?
Просить розради (непомітної посмішки у відповідь)
Чи це перший крок до всесвітньої зради?
Так званої в суспільстві влади?
Та відкрийте очі, Бога ради!!
Чи не хочете бачити?
Люди грішать стільки, скільки можуть їм пробачити?
Гріхи згрібаємо на вили.
Та хіба ви кров за них пролили???
А з моїх очей сніг з дощем свої сльози лили.
Й туман, як наслідок муз, що курили.
Спаплюжили й втомили мене люди – штампи,
Лиш осінь чекає біля старечої й тьмяної лампи.
І тільки зараз здається, що я жива.
Чи це аксіома, як паралельна крива?
Із посмішкою йду у світ чи на жнива?
Свяченою водою обличчя своє вмива.
Вичавлюється день, місяць, рік…
І знову пора року, знов березовий сік.
Деревам заздрю, бо в них є лік.
А я у вакуумі третій вік.
Стягами не досягти душі свободи.
Вмійте присвячувати іншим оди.
Навіть коли ти неземної вроди.
Не бійся лізти в каламутні води!
І коли, здається, вихід один – гостра бритва.
Задумайся, чи це була розминка чи, безпосередньо битва?
Тоді знай, допоможе тобі щира молитва..
