На мальованому блакиті неба
Миготячі зорі сіли відпочити
І пахне земля що дарить чим треба
А запах говорить що треба любити
Бо там я родився і моя родина
І це край мій рідний це теж Україна
А той дощ що поїть ліси так чудові
Він неначе цвіти злітаючі з неба
А скільки краси в них а скільки любові
Бути там і жити більш нічо не треба
Глянь як дощу сльози в мою землю линуть
І сріблом вкривають мою Батьківщину
Земляк коником їде ось поле орати
Сидить на підводі біля плуг борона
Краєвид чудовий поля сади хати
При дорозі груша а на ній ворона
На пагорбі церква як матір єдина
Дивись там корови пасає дівчина
З височини бачиш солом*яні стріхи
Береги з каміння річку і місточок
Біля річки ростуть ліскові горіхи
А їх так багато що творять лісочок
Вечорами всюди наша пісня лине
То теж наша земля ту живуть їй сини
Хати попалили а сади здичали
В церкві дах діравий мосту теж немає
Ворона не краче бо грушу зрубали
Дівчина пропала селянин втікає
Тільки хмари з дощем все линуть й линуть
Вони оплакують мою Батьківщину.
