А мої літери-ребуси
Змагаються
З павичами
Хто з них перших
Знайде
Лузу рими,
Але тут занадто
Вільне
Шепотіння трав,
Щоб встановлювати
Тенета…
Кошенята граються
Відблиском ошалілої
Лампи,
Яка дивиться
В скелю
І ніби промовляє:
«Сьогодні
Ще один
Вечір відбувся
В якому замало
Сновидінь
Для наших
Палаючих Душ.
Але їм ніхто
Не завадить
Зігріватися розкутим
Сонцем кохання,
Що з вінка
Променів заплітає
Вічну вірність.
Але серце, ще
Не знаходить броду
В заглибокій річці
Телефонного страждання…»
20.07.2006 рік.
